Травматичний шок —
складний патогенний процес, що виникає внаслідок важкої механічної травми,
опіку і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів та систем
організму.
При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях,
опіках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.
В ґенезі
травматичного шоку першочергову роль відіграють
такі чинники: втрата крові і біль, розлад дихання, порушення процесів
метаболізму, інтоксикація організму недоокисненими продуктами обміну речовин
внаслідок руйнування тканин.
Чинники, які сприяють розвитку шоку запізніле і
неповноцінне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація в процесі
транспортування в лікарню, повторна втрата крові, переохолодження або
перегрівання, фізично-емоційне перенапруження, стреси, тривале недоїдання та
зневоднення організму тощо.
При пораненнях зміни виникають у підкіркових
утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перерозподіл
крові, яка забезпечує життєдіяльність органів, передусім серця і мозку).
Розвиваються циркулярна гіпотонія, спазм посткапілярних венул (випотіває плазма
в позаклітинний простір), набряк і згущення крові. Знижується венозний тиск,
слабнуть нирки, печінка, легені, відбувається тромбоутворення, розвиток
незворотних змін в органах.
Травма кишечнику призводить до інтоксикації організму,
ускладнюється стан пораненого, спостерігається розлад дихання і кровообігу.
Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торпедну.
Еретильна фаза шоку супроводжується збудженням,
надмірною рухливістю. Мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив
блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиділення), пульс відхилений від
норми — сповільнений або прискорений (100 пульсацій за 1 хвилину). Дихання
часте, поверхневе.
Торпідна фаза шоку —
фаза пригнічення. Розрізняють 4 ступеня:
I ступінь
(легка форма шоку). Це результат ізольованих уражень середньої важкості та
втрати 500 — 1000 мл. крові, стан помірного психічного гальмування, блідий
шкірний покрив, артеріальний тиск 100 — 95 мм. рт. ст. Прогноз сприятливий.
II ступінь —
середня важкість шоку, численні ушкодження тіла, втрата крові до 1000 — 1500
мл, стан важкий, хоч орієнтація і свідомість не втрачені, шкіра бліда, губи
ціанотичні, психічна загальмованість, пульс — 110 — 130 пульсацій за 1 хвилину,
тиск — 90 — 75 мм рт. ст., нестійкий, прогноз сприятливий при проведенні
протишокової терапії.
ІІІ ступінь —
важкий шок, виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини.
Крововтрата — 2000 мл., стан важкий, виражена психічна загальмованість, іноді
ступор. Шкіра бліда, ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотермія,
гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад у роботі нирок, сечовиділення,
пульс — 120-160 пульсацій за 1 хвилину, тиск — 75 мм рт. ст., дихання
поверхневе, без протишокових заходів прогноз несприятливий.
VI ступінь —
термітний стан (передагональний, агональний та клінічна смерть) вкрай важкий
для потерпілого. Втрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита
липким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не
промацується, крайній ступінь шоку веде до клінічної смерті.
Діагностика шоку ґрунтується на визначенні показників,
які характеризують загальний стан потерпілого. Найважливіший показник – рівень
артеріального тиску. Чим він нижчий, тим глибший розлад функцій організму, його
життєдіяльності. Величина крововтрати – найоб’єктивніший показник ступеня
важкості шоку.
Перебіг клінічного шоку залежно від локалізації
поранення чи опіку має такі особливості: проникаючі поранення черевної
порожнини до 80% спричинюють шок; проникаючі поранення грудної клітки
зумовлюють гемоторакс, відкритий пневмоторакс. При пораненнях і ушкодженнях
тазу — кровотеча до 2,5 л. При ушкодженнях кінцівок — крововтрата до 2 л.,
біль, інтоксикація.
Профілактична
і долікарська допомога при шоку.
Під час шоку усувають дію травмуючих чинників і
чинників розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев’язують рани, усувають
загрозу асфіксії; вводять 5-подібну трубку (повітропровід); при порушенні
зовнішнього дихання в долікарську допомогу входить очищення порожнини рота і
носоглотки, усунення западання язика, відновлення прохідності дихальних шляхів;
при пневмотораксі накладається пов’язка; проводиться інгаляція киснем,
зупинення зовнішньої кровотечі; вводяться серцево-судинні й аналектичні засоби
(виконує фельдшер); здійснюється фіксація кінцівок. Ввівши повторно
знеболювальні засоби, дають гарячий чай та інші напої.
У разі стихійного лиха, аварій, коли має місце масове
надходження потерпілих, їх медично сортують.
В першу чергу виділяють поранених з важким ступенем
шоку: 1-га, 2-га група — поранені в стані шоку 1 — 2 год., їм надають
протишокову допомогу, тоді оперують; до 3-ї групи належать поранені з ознаками
шоку, яких можна прооперувати трохи пізніше. В першу чергу зупиняють кровотечу,
компенсують крововтрати, потім нормалізують об’єм циркулюючої крові. Гостра
крововтрата (50%) веде до смерті.
Кожна велика втрата крові (зниження тиску до 80 — 70
мм рт. ст.) мусить бути негайно компенсована шляхом переливання крові у вени
потерпілого (визначають групу крові, резус-фактор донора і реципієнта) можна
робити інфузію плазми крові, поліглюкін тощо.
Розрідження крові при введенні кровозамінників сприяє
поліпшенню капілярного кровотоку.
Крововтрата організмом до 700 мл. компенсується
самостійно, за рахунок інфузії плазми крові, введення сольових
багатокомпонентних розчинів. Рівень гемоглобіну має бути 65%.
При кисневому голодуванні організму проводять
оксигенотерапію. При зупиненні дихання — штучне дихання «з рота до рота». При
порушенні функцій печінки і нирок вводять 500 мл. глюкози 1 раз на добу з
інсуліном (1 ОД. інсуліну на 5 г глюкози).
Температура повітря в протишоковій палаті — 20 — 24°С.
Потерпілому дають гарячий чай, каву, нагріте вино,
закутують ковдрою.
Синдром тривалого стискання тканин буває внаслідок
землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. У потерпілих
поряд з переломами, опіками, може спостерігатися синдром тривалого стискання
тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок. При розтрощенні і
розчавлюванні тканин різко погіршується кровообіг у м’язах, виникають анемія,
гіпонія тканин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів,
артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові пропотіває
в міжклітинний простір (об’єм циркулюючої плазми зменшується на 50%),
знижується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і
порушення сечовиділення.
Синдром тривалого
стискання тканин характеризується трьома періодами:
1-й — ранній — набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки,триває 1—3 доби.
2-й — проміжний період — гостра ниркова недостатність, від 5 діб до 1,5 місяців.
3-й — пізній період — гангрена, флегмони, абсцеси.
Кінцівка потерпілого набрякає, шкіра багряно-синя,
іноді пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня,
чутливість шкіри знижена або втрачена. Згущення крові. Погіршується загальний
стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і
блювання. Пульс – 100—120 пульсацій за 1 хв., тиск — 60 мм рт. ст. Сеча
червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає
загальна інтоксикація організму, спостерігається гостра ниркова недостатність,
іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м’язів.
Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нервові стовбури.
Існують 4 ступені
прояву синдрому стискання:
I ступінь —
дуже важкий — стискання м’яких тканин або кінцівок протягом 6 — 8 год.,
потерпілі, як правило, гинуть через 2 — 3 доби;
II ступінь —
важкий — стискання рук чи ніг протягом 4 — 7 год., потерпілі можуть загинути;
III ступінь —
середньої важкості — стискання рук чи ніг до 6 год., лікування до 3 місяців;
IV ступінь —
легкий — стискання рук чи ніг до 2 год. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.
Перша медична і долікарняна допомога.
Звільнення від стискання є початком клінічного прояву
синдрому стискання тканин. Коли дві кінцівки зазнали стискання (компресія) протягом
8 год., при наявності переломів обов’язкова ампутація. Накладається джгут (вище
від місця стискання). Вводяться знеболюючі, антигістомічні та серцево-судинні
препарати, призначаються антибіотики, проводять правцеве щеплення.
Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.
ПОРЯДОК надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок
1.
Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при
підозрі на шок не медичними працівниками.
2.
У цьому Порядку термін «шок» вживається у такому значенні – це стан між життям
та смертю; загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму,
спричинений порушенням нервової регуляції життєво важливих процесів;
характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин.
3.
Ознаки шоку у постраждалого: бліда, холодна і волога шкіра; слабкість;
неспокій; сухість в роті, відчуття спраги; часте дихання (більш ніж 20 вдихів
за хвилину); порушення свідомості; непритомність.
4.
Причинами виникнення шоку можуть бути: зовнішня кровотеча; внутрішня кровотеча;
травми різного ґенезу; опіки; серцевий напад тощо.
5.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на
шок не медичними працівниками:
1)
переконатися у відсутності небезпеки;
2)
провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
3)
викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
4)
якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої
реанімації;
7)
забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної
(швидкої) медичної допомоги;
8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Лікар ДНЗ ЗВПУМС Каткевич Г.В.
https://modastil.com.ua/wp-content/uploads/2023/01/6790641-scaled.jpg17072560Бабаєва Наталіяhttps://modastil.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/лого-пуст.pngБабаєва Наталія2023-01-21 09:11:132023-01-21 09:11:15Долікарська допомога при травматичному шоці
Своєчасне надання першої медичної допомоги часто рятує життя, але, ставши свідками нещасного випадку, багато людей припускаються помилок. Як уникнути найпоширеніших з них? Життєва важливість першої медичної допомоги ні в кого не викликає сумнівів. Але наше розуміння того, як функціонує організм людини, з часом поглиблюється, і тому деякі поради медиків минулого сьогодні вже є застарілими.
Помилка 1: мазати опік вершковим маслом
Цей
народний засіб існував століттями. Його також рекомендувала людина, яку
вважають винахідником першої медичної допомоги, прусський хірург генерал
Фрідріх фон Есмарх.
Свіжий
опік, який потрапляє на повітря, є надзвичайно болісним. Прохолодна речовина,
як-от масло, звичайно полегшує біль на деякий час. Але ненадовго, тому що масло
не дозволяє шкірі дихати і охолоджуватися, і відчуття печіння швидко
повернеться.
Перша
допомога під час опіку в більшості випадків передбачає видалення будь-якого
одягу чи аксесуарів, які можуть торкатися пошкодженої шкіри.
Після
цього опік треба підставити під холодну проточну воду і тримати його там
набагато довше, ніж ви думаєте — щонайменше 20 хвилин.
Холодна
вода заспокоїть печіння і пошкоджена ділянка шкіри трохи заніміє.
Висновок:
Якщо ви обпеклися, ні в якому разі не мажте опік маслом, підставте уражену
ділянку під холодну проточну воду і тримайте не менше 20 хвилин
Після
того, як опік повністю охолоне, вкрийте його чистою тканиною або кулінарною
плівкою чи поліетиленовим пакетом, щоби запобігти зараженню.
Втім,
існує лише один випадок, коли масло може допомогти: опік гарячою смолою. Жирне
вершкове масло допоможе м’яко усунити смолу і зменшити біль.
Помилка 2: непрямий масаж серця може завдати шкоди
Серцево-легенева
реанімація (СЛР) при зупинці серця може стати вирішальним чинником того, чи
виживе людина.
Визначити
зупинку серця можна, спостерігаючи уважно за грудною кліткою постраждалого і
прослуховуючи дихання, максимально наблизившись до його обличчя.
Якщо
немає жодних ознак того, що людина дихає, слід негайно телефонувати в екстрені
служби допомоги та починати непрямий масаж серця.
Інструктори
з першої допомоги радять проводити СЛР у будь-якому випадку, навіть якщо ви не
впевнені, що дихання припинилося.
Втім,
свідки нещасного випадку часто не поспішають проводити непрямий масаж серця,
оскільки бояться завдати більше шкоди, ніж користі.
З’ясувати,
чи дійсно це так, спробували під час дослідження, проведеного в Йокогамі,
другому за величиною місті Японії.
В
ході дослідження свідки нещасних випадків провели першу реанімаційну допомогу
910 постраждалим. Як з’ясували пізніше медики, люди помилково діагностували
зупинку серця лише в 26 випадках.
Ускладнення
через масаж виникли лише в трьох випадках із цих 26-ти, і жодне з них не було
серйозним.
Автори
дослідження дійшли висновку, що шанси врятувати людині життя є набагато вищими,
ніж завдати шкоди непотрібним масажем серця.
Помилка 3: під час непрямого масажу серця штучне
дихання обов’язкове
Інструкції
з приводу цього чимало змінилися за останнє десятиліття. Раніше стандартна
процедура СЛР передбачала чергування 15 інтенсивних натисків на грудну клітку з
двома вдихами у рот пацієнта.
Пізніше
встановили, що два вдихи на кожні 30 компресійних рухів є так само ефективними.
І деякий час це залишалося стандартною процедурою.
Однак
згодом помітили, що СЛР можна проводити й без штучного дихання. У такому разі
масаж серця не переривається, і до головного мозку поступає більше крові. Хоча
кров при цьому буде недостатньо насиченою киснем, вона принаймні швидко
потраплятиме до мозку.
Три
клінічних дослідження не виявили значних відмінностей між цими двома методами.
Втім,
коли результати цих досліджень об’єднали і проаналізували повторно, виявилося,
що шанси на виживання підвищувалися на 22%, якщо постраждалому робили лише
непрямий масаж серця без штучного дихання.
Ці
висновки не стосуються ситуацій, коли СЛР потрібно дитині чи постраждалому від
утоплення. У цих випадках штучне дихання рекомендоване.
Той
факт, що СЛР без штучного дихання є дещо ефективнішим, — гарна новина, бо може
заохотити людей надати допомогу.
Що
простіша інструкція, то більша імовірність того, що свідки нещасного випадку
спробують допомогти. Якщо ви бажаєте цього навчитися, існують спеціальні
навчальні ігри.
Крім
того, багато людей неохоче роблять штучне дихання рот-в-рот незнайомому.
Та
навіть непрямий масаж серця теж далеко не всі готові зробити. Дослідження
Американської асоціації кардіологів, проведене 2017 року, показало, що багато
хто побоюється торкатися грудей незнайомої жінки.
Одрі
Блевер вивчила майже 20 тисяч випадків зупинки серця і виявила, що непрямий
масаж від незнайомої людини отримали 45% чоловіків і лише 39% жінок.
Помилка 4: не можна використовувати дефібрилятор, якщо
ви не впевнені, що в пацієнта зупинилося серце
Це
велика помилка. Зрештою прилади, які зберігаються в громадських місцях, як-от
на залізничних вокзалах, призначені для використання будь-ким, навіть
непрофесіоналом.
Вам
не треба самостійно вирішувати, чи потрібен постраждалому електрошок, апарат це
визначить сам. Якщо електростимуляція не потрібна, дефібрилятор просто не буде
її виконувати.
Американські
дослідники з’ясували, що шанси на виживання підвищуються вдвічі, якщо при
першій допомозі застосовують не лише СЛР, а й дефібрилятор.
Втім,
їхнє використання за межами лікарень є дуже низьким. Люди просто бояться їх
застосовувати.
Дослідник
Крістофер Сміт із медичної школи Ворвік з’ясував 2017 року, що багато людей не
знали, що це за апарат і яким ним користуватися, а також боялися завдати більше
шкоди, ніж користі.
Помилка 5: Щоб зупинити кровотечу з носа, треба
відхилити голову назад
Це
дуже стара порада, але відхилення голови назад може призвести до того, що
людина ковтатиме кров або навіть задихнеться, хоча кровотечу це все одно не
зупинить.
Найкращий
спосіб зупинити кров — це затиснути ніздрі і потримати голову нахиленої уперед
протягом 10 хвилин.
Якщо кровотеча не припиняється через півгодини, обов’язково зверніться до лікаря.
Лікар ДНЗ ЗВПУМС Каткевич Г.В.
https://modastil.com.ua/wp-content/uploads/2023/01/М1.jpg8001200Бабаєва Наталіяhttps://modastil.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/лого-пуст.pngБабаєва Наталія2023-01-21 08:39:462023-01-21 08:43:565 помилок під час першої невідкладної допомоги
Міністерство освіти і науки презентувало платформу дистанційного навчання «Професійна освіта онлайн». Вона дозволить учням навчатися робітничих професій онлайн, педагогам – доповнити навчання сучасним цифровим контентом та всім охочим – здобути робітничу професію або підвищити професійну кваліфікацію дистанційно. На платформі вже розміщено 24 навчальні курси. Офіційна презентація ресурсу відбулася сьогодні, 23 грудня 2022 року.
«Створення платформи дистанційного навчання у професійній освіті – це один із ключових проєктів у сфері онлайн-навчання, однак її запуск – лише початок довгого шляху. Бо найважливішим завданням все ж залишається створення не просто якісного онлайн-контенту, а передусім інтерактивного. Контенту, який буде цікавим для нового покоління, з технологіями занурення, тестами, тренажерами, симуляторами і навіть віртуальною та доданою реальністю. Таким ми бачимо майбутнє професійної освіти», – зазначив заступник Міністра освіти і науки Олександр Костюченко.
Курси, розміщені на платформі, створені за найпопулярнішими професіями серед молоді. Зокрема, кухар, кондитер, деревообробник-будівельник, електромонтер тощо. Нині розробляється ще 23 навчальних курси, які незабаром будуть доступні для користування.
Важливо, що навчальна платформа є окремим модулем «Всеукраїнської школи онлайн». Тож вона є не тільки майданчиком, де можна навчитись професіям, але й платформою для різних освітніх ресурсів, зокрема профорієнтаційних курсів або ж курсів набуття підприємницьких, комунікаційних або «м’яких» навичок (особистісні навички, наприклад, емоційний інтелект, сила волі, завзятість, креативність тощо).
Переглянути онлайн-презентацію платформи можна за посиланням.
Серед партнерів проєкту: Програма ЄС «EU4Skills: кращі навички для сучасної України», Міжнародна організація праці, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), Українсько-швейцарський проект «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» та ETF.
Долікарська допомога при травматичному шоці
/in медична допомога /by Бабаєва НаталіяТравматичний шок — складний патогенний процес, що виникає внаслідок важкої механічної травми, опіку і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів та систем організму.
При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях, опіках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.
В ґенезі травматичного шоку першочергову роль відіграють такі чинники: втрата крові і біль, розлад дихання, порушення процесів метаболізму, інтоксикація організму недоокисненими продуктами обміну речовин внаслідок руйнування тканин.
Чинники, які сприяють розвитку шоку запізніле і неповноцінне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація в процесі транспортування в лікарню, повторна втрата крові, переохолодження або перегрівання, фізично-емоційне перенапруження, стреси, тривале недоїдання та зневоднення організму тощо.
При пораненнях зміни виникають у підкіркових утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перерозподіл крові, яка забезпечує життєдіяльність органів, передусім серця і мозку). Розвиваються циркулярна гіпотонія, спазм посткапілярних венул (випотіває плазма в позаклітинний простір), набряк і згущення крові. Знижується венозний тиск, слабнуть нирки, печінка, легені, відбувається тромбоутворення, розвиток незворотних змін в органах.
Травма кишечнику призводить до інтоксикації організму, ускладнюється стан пораненого, спостерігається розлад дихання і кровообігу. Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торпедну.
Еретильна фаза шоку супроводжується збудженням, надмірною рухливістю. Мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиділення), пульс відхилений від норми — сповільнений або прискорений (100 пульсацій за 1 хвилину). Дихання часте, поверхневе.
Торпідна фаза шоку — фаза пригнічення. Розрізняють 4 ступеня:
I ступінь (легка форма шоку). Це результат ізольованих уражень середньої важкості та втрати 500 — 1000 мл. крові, стан помірного психічного гальмування, блідий шкірний покрив, артеріальний тиск 100 — 95 мм. рт. ст. Прогноз сприятливий.
II ступінь — середня важкість шоку, численні ушкодження тіла, втрата крові до 1000 — 1500 мл, стан важкий, хоч орієнтація і свідомість не втрачені, шкіра бліда, губи ціанотичні, психічна загальмованість, пульс — 110 — 130 пульсацій за 1 хвилину, тиск — 90 — 75 мм рт. ст., нестійкий, прогноз сприятливий при проведенні протишокової терапії.
ІІІ ступінь — важкий шок, виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата — 2000 мл., стан важкий, виражена психічна загальмованість, іноді ступор. Шкіра бліда, ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотермія, гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад у роботі нирок, сечовиділення, пульс — 120-160 пульсацій за 1 хвилину, тиск — 75 мм рт. ст., дихання поверхневе, без протишокових заходів прогноз несприятливий.
VI ступінь — термітний стан (передагональний, агональний та клінічна смерть) вкрай важкий для потерпілого. Втрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита липким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не промацується, крайній ступінь шоку веде до клінічної смерті.
Діагностика шоку ґрунтується на визначенні показників, які характеризують загальний стан потерпілого. Найважливіший показник – рівень артеріального тиску. Чим він нижчий, тим глибший розлад функцій організму, його життєдіяльності. Величина крововтрати – найоб’єктивніший показник ступеня важкості шоку.
Перебіг клінічного шоку залежно від локалізації поранення чи опіку має такі особливості: проникаючі поранення черевної порожнини до 80% спричинюють шок; проникаючі поранення грудної клітки зумовлюють гемоторакс, відкритий пневмоторакс. При пораненнях і ушкодженнях тазу — кровотеча до 2,5 л. При ушкодженнях кінцівок — крововтрата до 2 л., біль, інтоксикація.
Профілактична і долікарська допомога при шоку.
Під час шоку усувають дію травмуючих чинників і чинників розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев’язують рани, усувають загрозу асфіксії; вводять 5-подібну трубку (повітропровід); при порушенні зовнішнього дихання в долікарську допомогу входить очищення порожнини рота і носоглотки, усунення западання язика, відновлення прохідності дихальних шляхів; при пневмотораксі накладається пов’язка; проводиться інгаляція киснем, зупинення зовнішньої кровотечі; вводяться серцево-судинні й аналектичні засоби (виконує фельдшер); здійснюється фіксація кінцівок. Ввівши повторно знеболювальні засоби, дають гарячий чай та інші напої.
У разі стихійного лиха, аварій, коли має місце масове надходження потерпілих, їх медично сортують.
В першу чергу виділяють поранених з важким ступенем шоку: 1-га, 2-га група — поранені в стані шоку 1 — 2 год., їм надають протишокову допомогу, тоді оперують; до 3-ї групи належать поранені з ознаками шоку, яких можна прооперувати трохи пізніше. В першу чергу зупиняють кровотечу, компенсують крововтрати, потім нормалізують об’єм циркулюючої крові. Гостра крововтрата (50%) веде до смерті.
Кожна велика втрата крові (зниження тиску до 80 — 70 мм рт. ст.) мусить бути негайно компенсована шляхом переливання крові у вени потерпілого (визначають групу крові, резус-фактор донора і реципієнта) можна робити інфузію плазми крові, поліглюкін тощо.
Розрідження крові при введенні кровозамінників сприяє поліпшенню капілярного кровотоку.
Крововтрата організмом до 700 мл. компенсується самостійно, за рахунок інфузії плазми крові, введення сольових багатокомпонентних розчинів. Рівень гемоглобіну має бути 65%.
При кисневому голодуванні організму проводять оксигенотерапію. При зупиненні дихання — штучне дихання «з рота до рота». При порушенні функцій печінки і нирок вводять 500 мл. глюкози 1 раз на добу з інсуліном (1 ОД. інсуліну на 5 г глюкози).
Температура повітря в протишоковій палаті — 20 — 24°С.
Потерпілому дають гарячий чай, каву, нагріте вино, закутують ковдрою.
Синдром тривалого стискання тканин буває внаслідок землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. У потерпілих поряд з переломами, опіками, може спостерігатися синдром тривалого стискання тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок. При розтрощенні і розчавлюванні тканин різко погіршується кровообіг у м’язах, виникають анемія, гіпонія тканин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові пропотіває в міжклітинний простір (об’єм циркулюючої плазми зменшується на 50%), знижується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення сечовиділення.
Синдром тривалого стискання тканин характеризується трьома періодами:
1-й — ранній — набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки,триває 1—3 доби.
2-й — проміжний період — гостра ниркова недостатність, від 5 діб до 1,5 місяців.
3-й — пізній період — гангрена, флегмони, абсцеси.
Кінцівка потерпілого набрякає, шкіра багряно-синя, іноді пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс – 100—120 пульсацій за 1 хв., тиск — 60 мм рт. ст. Сеча червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає загальна інтоксикація організму, спостерігається гостра ниркова недостатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м’язів. Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нервові стовбури.
Існують 4 ступені прояву синдрому стискання:
I ступінь — дуже важкий — стискання м’яких тканин або кінцівок протягом 6 — 8 год., потерпілі, як правило, гинуть через 2 — 3 доби;
II ступінь — важкий — стискання рук чи ніг протягом 4 — 7 год., потерпілі можуть загинути;
III ступінь — середньої важкості — стискання рук чи ніг до 6 год., лікування до 3 місяців;
IV ступінь — легкий — стискання рук чи ніг до 2 год. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.
Перша медична і долікарняна допомога.
Звільнення від стискання є початком клінічного прояву синдрому стискання тканин. Коли дві кінцівки зазнали стискання (компресія) протягом 8 год., при наявності переломів обов’язкова ампутація. Накладається джгут (вище від місця стискання). Вводяться знеболюючі, антигістомічні та серцево-судинні препарати, призначаються антибіотики, проводять правцеве щеплення.
Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.
ПОРЯДОК
надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок
1. Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок не медичними працівниками.
2. У цьому Порядку термін «шок» вживається у такому значенні – це стан між життям та смертю; загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, спричинений порушенням нервової регуляції життєво важливих процесів; характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин.
Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
3. Ознаки шоку у постраждалого: бліда, холодна і волога шкіра; слабкість; неспокій; сухість в роті, відчуття спраги; часте дихання (більш ніж 20 вдихів за хвилину); порушення свідомості; непритомність.
4. Причинами виникнення шоку можуть бути: зовнішня кровотеча; внутрішня кровотеча; травми різного ґенезу; опіки; серцевий напад тощо.
5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок не медичними працівниками:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;
5) усунути причину виникнення шокового стану: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом тощо;
6) надати постраждалому протишокове положення:
а) перевести постраждалого в горизонтальне положення;
б) покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг знаходились на рівні його підборіддя;
в) підкласти під голову постраждалого одяг/подушку;
г) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Лікар ДНЗ ЗВПУМС Каткевич Г.В.
5 помилок під час першої невідкладної допомоги
/in медична допомога /by Бабаєва НаталіяСвоєчасне надання першої медичної допомоги часто рятує життя, але, ставши свідками нещасного випадку, багато людей припускаються помилок. Як уникнути найпоширеніших з них? Життєва важливість першої медичної допомоги ні в кого не викликає сумнівів. Але наше розуміння того, як функціонує організм людини, з часом поглиблюється, і тому деякі поради медиків минулого сьогодні вже є застарілими.
Помилка 1: мазати опік вершковим маслом
Цей народний засіб існував століттями. Його також рекомендувала людина, яку вважають винахідником першої медичної допомоги, прусський хірург генерал Фрідріх фон Есмарх.
Свіжий опік, який потрапляє на повітря, є надзвичайно болісним. Прохолодна речовина, як-от масло, звичайно полегшує біль на деякий час. Але ненадовго, тому що масло не дозволяє шкірі дихати і охолоджуватися, і відчуття печіння швидко повернеться.
Перша допомога під час опіку в більшості випадків передбачає видалення будь-якого одягу чи аксесуарів, які можуть торкатися пошкодженої шкіри.
Після цього опік треба підставити під холодну проточну воду і тримати його там набагато довше, ніж ви думаєте — щонайменше 20 хвилин.
Холодна вода заспокоїть печіння і пошкоджена ділянка шкіри трохи заніміє.
Висновок: Якщо ви обпеклися, ні в якому разі не мажте опік маслом, підставте уражену ділянку під холодну проточну воду і тримайте не менше 20 хвилин
Після того, як опік повністю охолоне, вкрийте його чистою тканиною або кулінарною плівкою чи поліетиленовим пакетом, щоби запобігти зараженню.
Втім, існує лише один випадок, коли масло може допомогти: опік гарячою смолою. Жирне вершкове масло допоможе м’яко усунити смолу і зменшити біль.
Помилка 2: непрямий масаж серця може завдати шкоди
Серцево-легенева реанімація (СЛР) при зупинці серця може стати вирішальним чинником того, чи виживе людина.
Визначити зупинку серця можна, спостерігаючи уважно за грудною кліткою постраждалого і прослуховуючи дихання, максимально наблизившись до його обличчя.
Якщо немає жодних ознак того, що людина дихає, слід негайно телефонувати в екстрені служби допомоги та починати непрямий масаж серця.
Інструктори з першої допомоги радять проводити СЛР у будь-якому випадку, навіть якщо ви не впевнені, що дихання припинилося.
Втім, свідки нещасного випадку часто не поспішають проводити непрямий масаж серця, оскільки бояться завдати більше шкоди, ніж користі.
З’ясувати, чи дійсно це так, спробували під час дослідження, проведеного в Йокогамі, другому за величиною місті Японії.
В ході дослідження свідки нещасних випадків провели першу реанімаційну допомогу 910 постраждалим. Як з’ясували пізніше медики, люди помилково діагностували зупинку серця лише в 26 випадках.
Ускладнення через масаж виникли лише в трьох випадках із цих 26-ти, і жодне з них не було серйозним.
Автори дослідження дійшли висновку, що шанси врятувати людині життя є набагато вищими, ніж завдати шкоди непотрібним масажем серця.
Помилка 3: під час непрямого масажу серця штучне дихання обов’язкове
Інструкції з приводу цього чимало змінилися за останнє десятиліття. Раніше стандартна процедура СЛР передбачала чергування 15 інтенсивних натисків на грудну клітку з двома вдихами у рот пацієнта.
Пізніше встановили, що два вдихи на кожні 30 компресійних рухів є так само ефективними. І деякий час це залишалося стандартною процедурою.
Однак згодом помітили, що СЛР можна проводити й без штучного дихання. У такому разі масаж серця не переривається, і до головного мозку поступає більше крові. Хоча кров при цьому буде недостатньо насиченою киснем, вона принаймні швидко потраплятиме до мозку.
Три клінічних дослідження не виявили значних відмінностей між цими двома методами.
Втім, коли результати цих досліджень об’єднали і проаналізували повторно, виявилося, що шанси на виживання підвищувалися на 22%, якщо постраждалому робили лише непрямий масаж серця без штучного дихання.
Ці висновки не стосуються ситуацій, коли СЛР потрібно дитині чи постраждалому від утоплення. У цих випадках штучне дихання рекомендоване.
Той факт, що СЛР без штучного дихання є дещо ефективнішим, — гарна новина, бо може заохотити людей надати допомогу.
Що простіша інструкція, то більша імовірність того, що свідки нещасного випадку спробують допомогти. Якщо ви бажаєте цього навчитися, існують спеціальні навчальні ігри.
Крім того, багато людей неохоче роблять штучне дихання рот-в-рот незнайомому.
Та навіть непрямий масаж серця теж далеко не всі готові зробити. Дослідження Американської асоціації кардіологів, проведене 2017 року, показало, що багато хто побоюється торкатися грудей незнайомої жінки.
Одрі Блевер вивчила майже 20 тисяч випадків зупинки серця і виявила, що непрямий масаж від незнайомої людини отримали 45% чоловіків і лише 39% жінок.
Помилка 4: не можна використовувати дефібрилятор, якщо ви не впевнені, що в пацієнта зупинилося серце
Це велика помилка. Зрештою прилади, які зберігаються в громадських місцях, як-от на залізничних вокзалах, призначені для використання будь-ким, навіть непрофесіоналом.
Вам не треба самостійно вирішувати, чи потрібен постраждалому електрошок, апарат це визначить сам. Якщо електростимуляція не потрібна, дефібрилятор просто не буде її виконувати.
Американські дослідники з’ясували, що шанси на виживання підвищуються вдвічі, якщо при першій допомозі застосовують не лише СЛР, а й дефібрилятор.
Втім, їхнє використання за межами лікарень є дуже низьким. Люди просто бояться їх застосовувати.
Дослідник Крістофер Сміт із медичної школи Ворвік з’ясував 2017 року, що багато людей не знали, що це за апарат і яким ним користуватися, а також боялися завдати більше шкоди, ніж користі.
Помилка 5: Щоб зупинити кровотечу з носа, треба відхилити голову назад
Це дуже стара порада, але відхилення голови назад може призвести до того, що людина ковтатиме кров або навіть задихнеться, хоча кровотечу це все одно не зупинить.
Найкращий спосіб зупинити кров — це затиснути ніздрі і потримати голову нахиленої уперед протягом 10 хвилин.
Якщо кровотеча не припиняється через півгодини, обов’язково зверніться до лікаря.
Лікар ДНЗ ЗВПУМС Каткевич Г.В.
МОН ПРЕЗЕНТУВАЛО ПЛАТФОРМУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ «ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ОНЛАЙН»
/in новини головна, педагогу /by Бабаєва НаталіяМіністерство освіти і науки презентувало платформу дистанційного навчання «Професійна освіта онлайн». Вона дозволить учням навчатися робітничих професій онлайн, педагогам – доповнити навчання сучасним цифровим контентом та всім охочим – здобути робітничу професію або підвищити професійну кваліфікацію дистанційно. На платформі вже розміщено 24 навчальні курси. Офіційна презентація ресурсу відбулася сьогодні, 23 грудня 2022 року.
«Створення платформи дистанційного навчання у професійній освіті – це один із ключових проєктів у сфері онлайн-навчання, однак її запуск – лише початок довгого шляху. Бо найважливішим завданням все ж залишається створення не просто якісного онлайн-контенту, а передусім інтерактивного. Контенту, який буде цікавим для нового покоління, з технологіями занурення, тестами, тренажерами, симуляторами і навіть віртуальною та доданою реальністю. Таким ми бачимо майбутнє професійної освіти», – зазначив заступник Міністра освіти і науки Олександр Костюченко.
Курси, розміщені на платформі, створені за найпопулярнішими професіями серед молоді. Зокрема, кухар, кондитер, деревообробник-будівельник, електромонтер тощо. Нині розробляється ще 23 навчальних курси, які незабаром будуть доступні для користування.
Важливо, що навчальна платформа є окремим модулем «Всеукраїнської школи онлайн». Тож вона є не тільки майданчиком, де можна навчитись професіям, але й платформою для різних освітніх ресурсів, зокрема профорієнтаційних курсів або ж курсів набуття підприємницьких, комунікаційних або «м’яких» навичок (особистісні навички, наприклад, емоційний інтелект, сила волі, завзятість, креативність тощо).
Переглянути онлайн-презентацію платформи можна за посиланням.
Серед партнерів проєкту: Програма ЄС «EU4Skills: кращі навички для сучасної України», Міжнародна організація праці, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), Українсько-швейцарський проект «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» та ETF.